Правові аспекти договору поставки

Правові аспекти договору поставки продукції для мережі магазинів

 

Хоч умови розвитку бізнесу в нашій країні залишаються непростими, споживчий попит населення зумовлює невпинний розвиток підприємництва. Вибагливий кінцевий споживач вимагає не лише наявності на ринку широкого асортименту товарів, але як відомо, й віддає перевагу придбанню таких товарів в межах одного й того ж торгового центру чи супермаркету.

 

Таким чином, конкурентна боротьба за покупця фактично трансформується у боротьбу виробників (постачальників, продавців) за канал збуту продукції — через торгівельну мережу. Тим більше, так само як і для кінцевого споживача, для постачальника мати справу з одним універсальним магазином зручніше, а отже, і економічно вигідніше, ніж з багатьма дрібними реалізаторами, переважно розташованими на значній відстані один від одного.

Договір

Першим етапом майбутньої співпраці постачальника і торгівельної мережі звісно є взаємна зацікавленість у налагоджені відносин. Як правило, це попереднє погодження асортименту, цін, обсягів, умов поставки і оплати з категорійним менеджером мережі магазинів за ініціативою (зверненням) постачальника. Після чого постає питання документального оформлення домовленостей, дотримання всіх встановлених законодавчих вимог як при укладанні договору, так і в процесі його виконання в подальшому.


Мовою юристів між сторонами виникають правовідносини по переданню в певні строки конкретного товару (за асортиментом, кількістю, погодженими сторонами цінами) продавцем (постачальником) у власність покупця для використання останнім в подальшому у його підприємницькій діяльності, з оплатою за товар певної грошової суми.

В українському законодавстві це врегульовано нормами Цивільного (надалі – ЦК) та Господарського (надалі – ГК) кодексів (зокрема, ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 202 ЦК, ст. 174 ГК, ч. 1 ст. 626 ЦК, ст. 712 ЦК, ст. 265 ГК), тобто, для досягнення вказаних вище цілей укладенню підлягає договір поставки.

На дослідженні якраз цього виду договору в розрізі взаємовідносин постачальника з мережею магазинів зупинимось у даній статті та подальших.

Основною метою написання публікацій є допомога виробнику (постачальнику, продавцю), який здебільшого не має в штаті правознавця, поглянути на правовий бік взаємовідносин постачальника з торгівельною мережею і особливо на продиктованих такою сіттю магазинів умовах.

Отже, щодо змісту договору в цілому.

Зміст договору складається з його умов, серед яких є обов’язкові, так звані «істотні», для кожного конкретного виду договорів (без них договір не можна вважати укладеним) і необов’язкові.

Чинне законодавство (зокрема, ст. 638 ЦК, ч. 1-3 ст.180 ГК), судова практика (Постанова ВСУ від 05.05.2005 р.) визначають, що у будь-якому разі сторонами при укладенні договору поставки мають бути погоджені умови щодо асортименту, кількісті, якості товару, строків поставки і ціни. Тобто, по суті ті ж позиції, які вже узгоджувались постачальником з відповідальною за управління асортиментом магазину особою і залишається лише підписання відповідного додатку (чи додатків) про це.

Також додатками до договору можуть оформлюватись і інші, персональні для кожного конкретного реалізатора продукції деталі роботи магазину з цим реалізатором (в залежності від специфіки товару тощо).

Інша умовна частина договору поставки — це положення, пункти, які додаються так би мовити на розсуд сторін. Тобто, якщо мовою законодавства (зі змісту ч. 1 ст. 638 ЦК), усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Та нажаль, узгодження обопільно сторонами, у взаємовідносинах постачальника і мережі є лише теорією. На практиці, постачальник отримує від мережі магазинів так званий типовий (один для всіх постачальників) договір, який переважно створений у формі єдиного документу і являється результатом сумлінної праці команди досвідчених юристів мережі магазинів. Пункти даного договору прописані зазвичай однобічно – наджорсткі для постачальника, в той час як виконання компанією-покупцем її обов’язків практично залишається на розсуд мережі.

 

Для сукупності магазинів, управління якими здійснюється однією компанією, щонайменше зручно мати однакові умови роботи з усіма контрагентами в аналогічних правовідносинах, інколи визначивши в договорах навіть «свій» третейський суд для вирішення можливих спорів, щоб так би мовити, напевне.

Звісно, постачальник зовсім не зобов’язаний приставати на таку пропозицію побудови взаємовідносин, як і погоджуватись на визначені мережею строки, порядок поставки, замовлень, оплати, інші умови, що відмінні від реальних або бажаних для постачальника, ризикувати не лише не отримати прибутку, а й «опинитись в мінусі», підпадаючи під величезні штрафи внаслідок неможливості виконати нав’язані мережею невигідні чи нереальні зобов’язання.

Згідно з положеннями ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони не лише є вільними у виборі контрагента, а й у визначенні умов договору з урахуванням актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, а головне — вимог розумності і справедливості. Та і саме визначення договору, наведе у ч. 1 ст.626 ЦК, як домовленості двох або більше сторін, спрямованої на встановлення, зміну або припинення прав і обов’язків, вказує на необхідність консенсусу при укладанні будь-якого договору.

Чи реально для постачальника віднайти цей консенсус з торгівельною мережею по тих чи інших вигідних постачальнику змінах типового договору поставки? Це питання досить індивідуальне з огляду на жорстку конкуренцію виробників, продавців, реалізаторів продукції за ринок збуту у вигляді торгівельної мережі.

Однозначно можливо стверджувати лише одне, пропозиція змін до такого договору має бути письмовою і з не двозначними формулюваннями постачальником власної редакції спірних пунктів, а подекуди, і нормативним обґрунтуванням підстав для змін та не забуваючи про істотні умови договорів даного виду.

Розпочинається така праця з чіткого визначення розбіжностей між наданими торгівельною мережею і прийнятними для постачальника умовами, виявлення «підводних каменів», які «виринають» лише при комплексному читанні усіх положень, параграфів, пунктів договору.

Допомога виробнику (постачальнику, продавцю) по практичному опрацюванню договору поставки для реалізації у контексті договору на стадії його укладення принципів розумності і справедливості, рівності сторін, — у наступних публікаціях.

 

Автор записи:

Небезразличный

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *